Цей блог також можливо отримувати як RSS Feed.
Личаківське кладовище: кам’яна історична книга
На Україні є повір’я, що души предків після смерті перебувають в полях, садах, лісах та у повітрі рідної землі. Духи забезпечують багатий врожай. На знак вдяки та поваги та щоб дістати щастя у наступаючому році, кожна родина тримала у кутку хати частку зерна з поля під час святкової різдвяної вечері. Для Українців смерть – не просто холодний та одинокий кінець існування. Померлі – лише віддалилися від нас. Ніде цей погляд не проявлено так точно, як на Львівському Личаківському Кладовищі. Отримавши офіційний статус музею у 1991 році, це кладовище, одне з найкрасивіших в Європі, віддзеркалює тенденції релігійної історії. Розташоване на лісистих узгір’ях та простежене на більш ніж 110 акрів, кладовище з готичною атмосферою стало останнім притулком для понад 400000 людей. Шанований національний поет Іван Франко покоїться тут поруч з десятками інших видатних українців та поляків. Тисячі солдат, що загинули під час численних війн, також заховані в цьому великому становищі.
Засноване у 1786 році після того, як Австрійська влада заборонила поховання в церквах у межі міст, кладовище містить понад 3600 ретельних надгробних камінь, колон та храмів, зпроектованих видатними митцями та архітекторами. На галявині два мармурові монументи з епітафіями на українській та на польській мовах зазначають хаос днів, коли наприкінці Першої Світової Війни обидві армії боролися за місто Львів.
Надгробні каміння з радянською емблемою серпа та молоту возведенні поруч з християнськими могилами. Це показує, що Україна завжди була країною під різними владами. Безумовно, відвідувачі кладовища відчують дотик історії та кожен буде зворушений квітами та фотографіями, що й досі приносять на могили, щоб вшанувати пам’ять померлих у минулих віках на цьому самобутньому, пам’ятному місті.
Інші статті
